На початку цього року в Україні почав діяти спеціальний правовий режим для IT підприємців Дія City. Це такий собі компромісний варіант, який дозволяє вести бізнес прозоро, і при цьому не стримує його розвиток, як традиційне українське законодавство.

Не дивлячись на початок повномасштабної війни в нашій країні, Дія City як проєкт збережено. Щотижня кілька компаній стають його резидентами. Дехто вважає, що це мало, і означає провал ідеї. Проте, спілкуючись з десятками власників і СЕО IT бізнесів, я розумію, чому швидкість переходу до  Дія City саме така. І все ще впевнений, що це партнерство держави і IT бізнесу — найперспективніший варіант для обох сторін. Для себе я виділив 4 типи власників IT компаній в залежності від того, як вони ставляться до Дія City. І це показало мені, що ми рухаємося в правильному напрямку, хай і повільно.

Матеріал опубліковано на сайті ain.ua

Може, схема з ФОПами не така вже й погана?

Звична для більшості українців схема з ФОПами свого часу дала можливість сформуватися і розвинутися досить потужній зараз українській IT індустрії. В той же час такий стан речей постійно “непокоїв” державу. Численні спроби очолити, взяти під контроль або хоча б просто зібрати більше податків з айтішників — все провалювалося і мало неприємний душок.

Це сприяло тому, що айтішники навчилися об’єднуватися в кластери та го-шки і досить успішно відстоювати свої інтереси. Але поступово умовна легальність схеми з ФОПами стала обтяжувати і самих IT підприємців. Шукати обхідні шляхи для кожної дії, пояснювати закордонним партнерам, чому у вас офіційно немає працівників, постійно боятися перевірок Держпраці й Податкової. Та і просто знати, що ти працюєш не зовсім чесно — для багатьох вже чималий стрес.

Саме тому Дія City як альтернативний правовий режим для IT, з одного боку, стала промінцем надії. А з іншого, ще до запуску обросла купою міфів та застережень, сформованих попереднім досвідом спілкування індустрії з державою.

Скільки компаній вже перейшли до Дія City

Якщо дивитися по Рєстру Дія City, видно, що найбільш активно IT компанії переходили до нового податкового режиму у лютому та березні — 83 та 70 компаній відповідно. Тобто це були люди, які, скоріш за все, вірили і чекали старту проєкту.

За даними асоціації “IT Ukraine” у 2021 році в нашій країні було близько 5000 IT компаній. Станом на кінець вересня 2022 року 369 з них вже вступили до Дія City. Тобто майже 7,5% українських IT підприємців побачили для себе переваги в партнерстві з державою за новими правилами гри.

Далі пропоную розглянути  чотири типи власників українських IT компаній. Ця типізація дає розуміння, чому всі айтішники не кинулися одне поперед одного в Дія City. Але і пояснює, чому це нормально, та як швидко український IT бізнес в більшості своїй вийде з “сірої” зони.

Новатори

Підприємці, чиї компанії стають єдинорогами. Люди, які ходять в гори і сортують відходи. Вони — романтики і трішки авантюристи. Мають місію і вірять, що світ змінює кожен з нас.

Такі люди багато уваги приділяють речам, не зрозумілим і не важливим для інших. Саме вони першими пересіли на Теслу. В ті часи далеко поїхати на ній було неможливо, зарядних станцій не вистачало, як вона працюватиме, було не до кінця зрозуміло. Раціональності жодної, на перший погляд. Але ці дівчата і хлопці бачать більш глибокі сенси в своїх діях, відчувають відповідальність перед наступними поколіннями, готові ставати прикладом для інших — хай і ціною ситуативного дискомфорту для себе.

Є такі люди і серед власників IT компаній, звісно. Дія City багато хто з них теж сприймає як щось нове, революційне, багатообіцяюче. Адже пропонує те, що більше відповідає їхнім потребам. Можливість вести бізнес “по-білому”, не платити хабарі перевіряючим, можливість бути чесним перед собою, державою, перед колегами та партнерами і т.д. — це все має значення для них.

Зараз для багатьох “новаторів” на перший план вийшов також патріотичний мотив вступу до Дія City. Вони люблять свою країну, хочуть зробити її кращою. Всі ж завжди усвідомлювали, що схема з ФОПами – “сіра”. Так, вона дала можливість багатьом розвиватися. Але також зрозуміло, що на такому фундаменті реально класний, світового рівня бізнес, не побудуєш. А тут держава пропонує компромісний варіант, коли можна вести бізнес прозоро та ще й з рядом переваг. Вони вірять, що цим допоможуть своїй країні стати кращою, сучаснішою, потужною.

І поки більшість власників IT компаній дивляться на Дія City як на Теслу в 2008 році, бізнесмени-”новатори” зацікавилися і повірили. Вони або вже перейшли в новий правовий режим, або запланували цей перехід на найближчий час.

Зрозуміло, що вони теж не несуться з гори, відпустивши гальма. Вони теж вивчають питання і готуються до переходу, працюють з ризиками. В той же час з їхніх питань до мене як юриста я розумію, що їм потрібен умовно провідник в горах, який покаже найбільш безпечні стежки.

Наприклад, багато хто з цієї категорії власників бізнесу питає, як заручитися підтримкою команди в їхньому рішенні. Як не розлякати працівників, просто заявивши “а з жовтня ми переходимо до Дія City”. Які вигоди такого переходу є для працівників компанії?

І ми тут абсолютно щиро пояснюємо їм, що бути гіг-контрактором точно вигідніше, ніж ФОПом, який є по суті працівником. Адже, в першу чергу, ви зможете чесно зафіксувати відносини між ним та компанією. Зараз контракти з ФОПами є чистою формальністю, де вказано що вони – звичайні підрядники, без будь-яких соціальних гарантій та захисту. А вже в гіг-контракті можна вказати і реальні умови роботи, і бонуси, і страховки тощо. Окрім цього, якщо компанія вимагає неконкуренції від своїх гіг-контракторів, вона має їм за це сплатити ринкову суму, про яку вони домовляться між собою. А ще ж у вчорашніх ФОПів нарешті з’являється ряд офіційних соціальних переваг: заборона на дострокове розірвання контракту, відпустки, лікарняні тощо.

Тобто “новатори” шукають відповіді на питання, як правильно і максимально продуктивно зайти в Дія City. А переходити чи ні — для них питання не стоїть. Вони йдуть. І прекрасно розуміють, навіщо їм це.

Помірковані

Це більш стримані, помірковані люди. Вони цінують надійність і безпеку. Такі власники бізнесу системні, спокійні, зважено підходять до всього. Мотиви рішень, які вони приймають — вигода. Причому часто це не тільки матеріальний бік питання. Для них також цінними є прозорі зрозумілі стосунки. Їм теж не подобається ламати голову над тим, що писати в контрактах з ФОПами, і думати кожного разу, як не сказати зайвого представнику Держпраці.

Зазвичай в їхніх компаніях налаштовані бізнес-процеси, вони розуміють, де їх бізнес знаходиться зараз, і мають чіткий план, де хочуть бачити його через кілька років. Такі власники компаній хочуть розуміти, що саме отримають, якщо переведуть свій бізнес до Дія City? Скільки зусиль і коштів потрібно витратити, щоб відформатувати свій бізнес для такого переходу?

Вони спершу будуть багато читати про Дія City самі. Потім доручать своїм бухгалтеру чи юристу вивчити це питання. В якийсь момент зрозуміють, що їм і цього недостатньо для прийняття рішення. Тоді вони звертаються до юристів, які працюють в даному напрямку.

Звісно, вони теж розуміють, що структура бізнесу з ФОПами — “сіра”. Вони знають і відчувають всі ризики цього. При цьому вони сприймають їх не просто як “прийде Податкова, і ми заплатимо штраф”. Дискомфорт, насправді, відчувається в усіх аспектах щоденної рутини компанії, створює фонове відчуття незручності у її власника.

Їх напрягають вже такі дрібниці як, наприклад, неможливість купити техніку просто з рахунку компанії. Адже, якщо немає найманих працівників, бухгалтер не зможе його амортизувати. А значить потрібно виводити готівку. 

Чи та ж необхідність танців з бубном перед партнером, аби підписати з ним великий контракт. Бо ж він дивується, як ви без команди, а з самими підрядниками зможете реалізувати його ідеї. Контракт, скоріш за все, буде підписано. Але ж і власнику доведеться потанцювати.

“Помірковані” бачать, що потенційно Дія City може позбавити їх цього дискомфорту. Але їм ще потрібен час придивитися, подумати, побачити результати інших. Коли вони приходять до мене як юриста, перелік їхніх питань чималий. Питання ці — глибокі, показують, що людина добре і сама розбирається вже багато в чому.

Наприклад, нещодавно один з клієнтів питав, чи дійсно можна не виконувати вимоги до резидентства в Дія City, якщо це дозволено постановою Кабміну на час війни — але ж вони закріплені Законом про Дія City?

І тут вже я починаю дивуватися його глибині занурення в тему. Дійсно, Законом про Дія City передбачено ряд вимог до резидентів: 90% доходу від кваліфікованої діяльності, мінімальний розмір середньої винагороди для працівників/гіг-контракторів, подання щорічного аудиторського висновку тощо. А на час дії воєнного стану в Кабінет Міністрів затвердив Постанову, яка дозволяє цих критеріїв не дотримуватися. Але справа в тому, що юридично постановою Кабміну неможливо внести зміни до закону.

І хоча ця Постанова зараз на практиці діє, ми рекомендуємо резидентам Дія City все ж таки дотримуватися вимог, закріплених законом. Адже Кабмін може в будь-який момент призупинити дію Постанови. І тоді це спрощення вимог вам може “вилізти боком”.

І тільки коли такий “поміркований” власник компанії усвідомить однозначно: в цифрах, в своїй суб’єктивній оцінці — що він у всьому розібрався, тоді він буде приймати рішення, переходити йому чи ні в Дія City. Приблизно половина з них йде на “подумати”. Інші вирішуют спробувати жити в новому режимі зараз, або планують це на конкретний час.

Для тих, кому важливо обговорити з юристами своє бачення, страхи щодо резидентства в Дія City та можливості для бізнесу, пропонуємо класичні консультації за цим посиланням.

Білки в колесі

Люди, які вирішують щодня купу проблем. Вони знаходять в собі сили на це знову і знову. Але в них зовсім не вистачає часу аби відійти на крок назад і подивитися на своє життя стратегічно, з іншого кута. В них все зайнято рутиною і авралами, з якими вони в цілому майстерно справляються.

Компанії, які очолюють люди з цієї групи, зазвичай неструктуровані або структуровані як вийшло ситуативно. В них не налаштовані ідеальні бізнес процеси, і менеджмент здійснюється в ручному режимі. А оскільки на будь-якого власника компанії з ранку до ночі валиться купа завдань, “білка в колесі” виключно ними і займається.

Уявіть собі Залужного, який сидить в окопі на передовій і керує ротою, аби загасити найгарячішу пожежу. В нього виходить швидко і якісно. Тоді він перебігає в інший окоп, де почалася ще одна пожежа — і теж блискуче з нею справляється. І так безкінечно. Пожежі погашені. Але чи змогла б армія з таким головнокомандувачем стати успішною?

“Білки в колесі” — ті самі генерали, які замість того, щоб керувати військом, визначати стратегію, куди війську йти, в якому порядку і як швидко — переїжджають з окопа в окоп і кидають гранати. Хай навіть краще за інших. Я й сам кілька перших років по створенню своєї компанії був такою “білкою в колесі”. Чудово розумію, наскільки це складний стан, і як непросто з нього вибратися.

Такі люди загрузли в тактиці і не можуть через це вийти на рівень стратегії. Причини — страх або невдалий досвід делегування, недосвідченість. Коли такі власники бізнесу чують про Дія City, першою в них найчастіше виникає думка “це ж платити на 1,5% більше податків – воно нам треба?”.

Вони за звичкою не довіряють державі. В них, скоріш за все, банально не було часу сісти і спокійно розібратися, що за зміни відбуваються в країні, і в IT галузі зокрема. Їм дуже не вистачає місіонерства першої групи і системності другої.

Але вони справжні герої. Бо попри власні страхи і ризики не здаються і кожного дня рухають свій бізнес вперед, на що здатні далеко не всі. Їхні компанії теж ростуть і розвиваються.

В якийсь момент саме життя підштовхує їх до змін. Коли їм “прилітає по голові” — чи то фізичною і емоційною виснаженістю (я, наприклад, коли був цьому стані, в певний час просто не знаходив часу для сну), чи то падінням доходів, чи тією ж податковою перевіркою — їхній підхід до ведення бізнесу часто змінюється.

Як юрист я з ними знайомлюся найчастіше саме в цей момент. Вони починають розбиратися зі структурою свого бізнесу, усвідомлюють, що можна бути ефективнішими, розуміють, що управляти компанією — це окремий вид роботи, яку хтось має виконувати. І вже тут вони починають цікавитися “а що там в  Дія City? може й нам є сенс спробувати?”

Обережні

Безпека для людей з цієї групи — визначальна в прийнятті будь-яких рішень. Вони не довіряють державі в принципі. Якщо говорити про власників IT компаній, то в цієї категорії вже є зазвичай складний досвід ведення бізнесу, спілкування з податковою, вони колись стали об’єктом “маски-шоу” тощо. Іноді це може бути і просто інформація про такий досвід у інших. Вони бачать в будь-яких ініціативах держави виключно бажання взяти під контроль індустрію і збирати більше податків.

На режим Дія City ці люди за замовчанням дивляться з негативом. Їм не так важливо, в чому його суть. Не має значення, що цей режим реалізували в компромісному варіанті від того, який спершу пропонувала держава. “Обережні” просто не вірять і не бачать підстав змінювати свою думку.

Такою підставою для них можуть стати час і досвід інших — тих, хто повірив і вступив. “Обережні” чекають, дивляться, оцінюють. Можливо, якщо протягом року-двох вони будуть чути від резидентів Дія City, що в них все добре, що вони в цілому вважають своє рішення про перехід правильним — тоді “обережні” почнуть розглядати цей варіант і для себе.

Причому це має бути досвід саме їхніх колег з “поміркованих”. “Новаторів” і “білок в колесі” вони вважають наївними і схильними до невиправданих ризиків.

Станом на зараз “обережні” не приходять до юристів з питаннями про Дія City. Але вони приходять на наші івенти. Уважно слухають експертів, активно дискутують з ними — зазвичай скептично і з претензіями.

Наприклад, одне з найпопулярніших питань “з зірочкою” від них — про наше ставлення до того, що держава обіцяла, але так і не ухвалила закон “маски-шоу стоп”. А казали ж, що захистять резидентів Дія City від необгрунтованих обшуків і претензій з боку правоохоронців.

Ми відповідаємо, що так — ризики дійсно є. Але ж невеличкий крок в цю сторону держава все одно зробила. Зараз всі перевірки IT бізнесу можуть проводитися тільки після узгодження з центральним органом служби, яка хоче вас перевірити. Це не закон, але нове правило, яке збільшує нашу захищеність. Тобто на практиці в даному питанні все одно плюс, а не мінус. Та це ніяк не впливає на ставлення “обережних” до держави. Їхнє життєве кредо: “поживемо – побачимо”.

Зараз люди з цієї групи навіть не планують вступати до Дія City. Вони ніколи не бачили з боку держави якоїсь реальної підтримки IT галузі. Але їх можна переконати позитивним досвідом тих, хто вже вступив. Якщо, звісно, наша держава зможе повернути той кредит довіри, який йому дали власники IT бізнесів з перших двох категорій.

Якщо віддаєте перевагу голим фактам, або маєте донести інформацію до колег, складемо юридичний висновок з відповідями на ваші питання щодо вступу до Дія City – більше про ці послуги тут.

То коли український IT бізнес таки вийде з тіні?

Прямо зараз ані я, ані найкрутіші аналітики не дамо чіткої відповіді на це питання. Цей процес точно почався. Він виглядає досить стабільним і перспективним. І якщо влада зможе дотримуватися тих ціннісних засад, які було закладено в Дія City, а сусід-агресор забереться з наших земель, то рано чи пізно цей перехід таки завершиться.

Але в будь-якому разі я захоплююся революційністю змін, які відбуваються в IT галузі. І до яких вона, власне, сама ж і спонукала державу. І я вірю, що спонукатиме й інші бізнеси до не менш важливих цивілізаційних процесів.